вологість:

тиск:

вітер:

Головна » Статті » Маски, ноти і слова

Павло ВОЛЬВАЧ і «письменник збоку»
На презентації «Снів неофіта» -- нової книжки Павла Вольвача в книгарні «Є» -- письменник Ку-к сидів збоку, мало не впершись плечем у ребра новодруків на стелажах. Звернувши на нього випадково увагу, я крадькома спостерігав за ним аж до фіналу… Ніби розривався між ними обома. Уважно слухав Вольвача, а боковим зором знову і знову ловив письменника Ку-ка. Бо якщо Вольвач інтересно розповідав про то як писав свій роман, то письменник Ку-к не менш інтересно реагував на всьо, шо розповідав Вольвач. Письменник Ку-к за півтори години презентації жодного разу не підняв очі і не подивився у бік книжкового іменинника Вольвача. Жодного разу! Правда був один момент, коли «письменник збоку» нашорошився, трохи звузив свої стомлені повіки, з-під тих повік навіть зблиснула іскра зацікавлення, але то було лише на мить, про що -- трохи далі.

А поки.., що б не говорив Вольвач -- а він говорив багато і про себе, і про новий роман – письменник Ку-к на те реагував своєрідно. Він то тримався обома руками за чоло і ніби спав, то поглядом блукав по власних черевиках, то раптом пучками в свій поріділий чупер ковзав, то вії тер, а потім -- носа, нервового совався на сірому стільці і гладив сам себе за вухами…

Вольвач тим часом говорив і говорив, і, спохопившись, перепитував чи то Тетяну Терен, модераторку, котра сиділа поруч з ним, чи то у публіки: «… напевно, забалакався?», на що «письменник збоку» єхидно усміхався, робив губи – ніби одне місце в курки, і знов зривався у прострацію, а, може, майстровито її грав, хоча збагнути було годі – нащо йому то?!

За якихось надто емоційних хвиль в довільних розмовних сентенціях романіста Вольвача «письменник збоку» і собі, ніби оживав. Він, мов сновида в ту хвилину, хапав поруч, зі стелажа, першу-ліпшу книжку, нарочито її гортав, звичайно ж, нічого там не помічаючи, а лиш хворобливо вслухаючись у Вольвача, і губи його ворушилися судомно, а хто вміє прочитати по губах, той безпомильно прочитав би: «Та шо-о-о ти-и-и гваздиш!!!»

Єдиний момент, коли ним перестало на недовго тіпати, була розповідь як Вольвач, учетверте поспіль від руки переписавши свій роман, віддав три примірники у троє рук. Віддав тим людям, думкою яких дорожив і думка яких його або спиняла, або надавала поштовху. «Письменник збоку» аж вкляк, він був як той, що вмер і… дивився!
Хто ж ті люди?!!
Письменницькі губи знову хаотично заворушились і той, хто читає по губах, прочитав би: «Ану, ж!!! Ану, озвуч, сараку, нам той список!»

У тому списку були – Микола Вінграновський, критик і літературознавець Олександр Хоменко та колишній запорізький злочинний «авторитет», а нині поважний бізнесмен і, здається, депутат. Всі ці люди роман почитали і…
Благословили зрештою!

«Письменник збоку» названих людей не сприйняв і за літературних авторитетів не визнав. Він знову, як перше, впав у летаргічний сон, а його блазнювата маска стала ще строкатішою. Більше того, коли Павло Вольвач взявся копіювати басовитий голос Вінграновського, який буцімто його із тим романом заохочував, «письменник збоку» мало не заплакав гірко – чи то з жалю до Вольвача, чи то до Вінграновського…

***
Вперше за багато років -- а в книгарні «Є» і взагалі вперше -- я придбав книжку. Книжки не купую з кількох причин. По-перше, дружина не дозволяє, бо у нас нема для них місця... По-друге, я здавна прихильник «прочотних» книжок, ще відтоді, як був активним читачем сільської бібліотеки… Аж ось тепер тулитимуся вдома зі «Снами неофіта», що ще пахнуть друкарськими фарбами. І шо цікаво, до вартості видання у 100 гривень книгарня «Є» доточує 32 копійки. Ті 32 копійки якось особливо тішать і виглядають «дармовою» цукеркою до кави з пінкою…

***
Минув день.
Я його стоїчно витримав.
Навіть не відкрив, припрятану в квартирі, нову і вже нашумілу книжку Павла Вольвача. Боюсь читати, боючись розчарування. Мені не йде з пам’яті трохи дивний і нахабний «письменник збоку»…
А раптом він не дивний? І не нахабний?

Леонід Ісаченко, «ГРІНЧЕНКО-інформ»


Категорія: Маски, ноти і слова | Додав: Редактор (29.04.2017) | Переглядів: 462 | Рейтинг: 5.0/1
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
12:09 - Чорновіл у кріселку із катапультою…
10:23 - Я, ти, он, она. Вместє целая страна…
09:27 - Німецькі контрасти (на смерть Гельмута Коля)
11:24 - Мужичок із туалєтною бумагою
11:33 - Рашо-квакання квазі-радника
12:07 - Олег Тягнибок у Чернігові
09:43 - Поїсти сосиски у Фрайбурзі…
09:18 - Безвіз
12:14 - Цикламен для гаймориту і деменції…
11:56 - Сідало на Скіфському валу
13:14 - Цементний гамбіт
19:44 - Колівешка б замість мера в місто Лева…
12:48 - Господар із Буянки
12:06 - ЛОБОТОМІЯ
11:54 - Земельне «ЯКУБинство»
17:57 - Продавати чи ні ЗЕМЛЮ?
11:06 - Чорноземні думки у День журналіста
13:16 - Цивілізаційний діалог на базарі
09:54 - Норвезький досвід під бізнес-проекти
11:47 - Підтримка бабі Мані з Лондона
10:35 - Пружні вітрила Вікторії Стах
20:05 - «Тінь Сонця» у Чернігові
09:44 - День Батька!
18:36 - Щоб ВСЄМ «Даніїлам» було удобно…
10:17 - Будацький шторм
10:06 - Василь озивається…
21:54 - Човники туди-сюди…
21:38 - «Золото» Коронації…
12:07 - Сервілізм заради сервелату
19:39 - Бібліотечний «хурал» у Хорошому озері
11:19 - «Маладци» Шевченка і Суркіса
10:35 - Наш Тремба найкращий!
11:02 - Чернігівці із кубком Coca-Cola
12:57 - Що таке ФК «Динамо»?
20:40 - Капітан-«колорадо»
11:09 - Монолог ЧЕМПІОНА
08:40 - Пас від Баннікова... пляшкою «Гетьмана»
13:48 - Рукопашний бій для педагогів
11:40 - Бій Кличка із «мільярдером»
09:35 - Воїни за шаховим столом
11:46 - Польське воєводство, повіт, гміна…
10:58 - У Батурині -- Козацьке свято!
11:56 - Бринза дихає і сіно пахне…
11:04 - Гроза на Будацькій косі
09:14 - За польським самоврядним досвідом…
19:16 - Годинник в 32-ій авдиторії…
11:58 - «Сублімований горох»
09:58 - Черговий вишкіл «Півночі»
09:52 - «До світу лицем»
13:13 - Санаторій, дискотека, білий танець…





Мистецька Хвиля












РЕКЛАМА