вологість:

тиск:

вітер:

Головна » Статті » Маски, ноти і слова

НСПУ: коло замкнулося?
(рефлексії з приводу 8-го з’їзду Національної спілки письменників України, що відбувся в «Конференц-Холі Ірпінь» 31 березня 2017 року)

Жодним чином не беруся аналізувати ні проведення з’їзду (поза межами столиці, з квотою одного від 30-ти), ні затвердження Статуту НСПУ (з порушеннями чинного законодавства), ні укладання угоди з Ірпінською міською радою (з приводу Будинку творчості письменників «Ірпінь»), ні продажу 14 соток землі в Одесі, ні того, що НСПУ програло суд Державній податковій, ні навіть того, що на відкритті не звучало Гімну України… Не коментуватиму й того (а я була вже на трьох письменницьких з’їздах), що цього разу ой-як бракувало провідних письменників, які, переважно, з різних причин, не приїхали на «рандеву» з «літпроцесом», бракувало потужної молодої хвилі. Було й таке: Голова НСПУ перед моїм носом, принципово закрив засідання, тільки-но я, вистоявши в черзі до мікрофону, мала бажання висловитися не з одного питання…

Не аналізуватиму подальшого розвитку подій, бо я – не Ванга, і мої передбачення не мають жодної ваги; кому потрібні мої переживання щодо долі самої Спілки? Коли спілка як письменницька організація, позбудеться майна, фінансування з держбюджету, чи буде вона потрібна сьогоднішньому чинному керівництву…

Чомусь захотілося провести паралель із 1934 роком.
Нагадаю, що оргкомітет по підготовці до з’їзду очолив «відомий письменник» Іван Кулик. Підбирали ідейно-правильних делегатів, які відповідали заданій ідеї і квоті «збіговиська». У делегати не потрапили ні колишні марсівці, ні панфутуристи, ні «неокласики». (На Всесоюзний з’їзд М. Семенко і В. Поліщук поїхали, як гості, бо їх не вважали письменниками). Щойно народжену СРПУ очолив не письменник, а просто аспірант (!) Інституту червоної професури А. Сенченко. Чи не напрошуються паралелі? Нагадаю, що в ті часи Спілка займалася, як і зараз, не творчими проблемами, а – боротьбою з «інакодумцями». У 30-і роки було знищено три чверті українських письменників. І лишилися, звісно, «наближені» до керівництва, або оспівувачі партії. Та й самого керівництва не помилував панівний режим. Лише подекуди зустрічалися «білі круки»: О. Довженко, Ю. Яновський, М. Рильський, В. Сосюра…


Бачите, коло замкнулося…
НСПУ повертається до того, з чого починало…
А – шкода… Бо система сама себе знищує… Хіба що влада не втручається в літературний процес.

А ще дозволю собі нагадати Голові НСПУ його давнє інтерв’ю, 2009 року, стосовно керівництва В. Яворівського: «Нині Спілка письменників деградована, керівництво її значною мірою корумповане, провід Спілки на сьогодні переважно становить собою товариство холуїв Яворівського і графоманів. Довкола керівника Спілки утворився вакуум. Поважні, авторитетні письменники або були витіснені з керівництва, або ж самі відійшли, не бажаючи мати справу з одіозними персонажами. Власне, для чого існує Спілка? Для організації похоронів письменників і фуршетів? Чи, може, все-таки для того, щоб видавати книжки, сприяти їхній розкрутці, допомагати матеріально немічним письменникам? Зрештою, мати безпосередню причетність до сучасного літературного процесу. А ще – стояти в обороні українських цінностей, українського слова, української культури».

Михайло Олексійович 8 років тому наче передбачав і нашу теперішню ситуацію, коли він обійняв ту ж посаду, що й В. Яворівський: як у воду дивився…

То ж щасти Вам, пане (чи б, пак, товаришу) Голово, у всіх Ваших діяннях, бо досі, як Ви сказали - «час фарисеїв і лихварів, і вони виходять сухими з води»…

Щиро – Ваш екс-секретар і член Правління, якого Ви зробили «ворогом українського народу»
Леся Мудрак


Категорія: Маски, ноти і слова | Додав: Редактор (02.04.2017) | Переглядів: 389 | Рейтинг: 0.0/0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
15:03 - Про наш прапор, символи і комуняк
14:05 - Червоне – на жовто-блакитному…
13:10 - Фатальна помилка «законсервованого» співу
19:58 - Кропилом кроплять, кадилом кадять…
19:43 - Дракулова школа
19:43 - Недохарчовані слуги тих, хто «переїдають»
14:23 - Лютий Вересень
07:29 - Московська оптика
08:36 - Назад у майбутнє…
09:19 - Хороша страна Болгария, а росія лучче всєх…
10:56 - Думай, як ЖЕК!
11:16 - Утримати село «за яйця»
20:15 - Нова «політика» реанімації села
08:42 - «Недірявий» бізнес сім’ї Дирявків
13:14 - Цементний гамбіт
19:44 - Колівешка б замість мера в місто Лева…
12:48 - Господар із Буянки
12:06 - ЛОБОТОМІЯ
11:54 - Земельне «ЯКУБинство»
17:57 - Продавати чи ні ЗЕМЛЮ?
13:49 - «Пятірка» Кокотюсі за «Червоного»
20:12 - А нам «не до кіна» і досі
21:26 - «Дитинногральний розум»
20:11 - Магістр слова із українського Таганрога...
19:43 - Маковейний сон з Уляшком
11:43 - «Трипільський сапет»
19:04 - На Срибнокільской хлопци пляшут…
11:12 - Рудий Панько чекає
09:51 - Безврем’я Національного художнього музею України
09:25 - Як для Шолохова «Розпрягали…»
20:31 - Війна жаб і мишей
19:53 - Марадона заробляє самовари
11:19 - «Маладци» Шевченка і Суркіса
10:35 - Наш Тремба найкращий!
11:02 - Чернігівці із кубком Coca-Cola
12:57 - Що таке ФК «Динамо»?
20:40 - Капітан-«колорадо»
11:09 - Монолог ЧЕМПІОНА
08:40 - Пас від Баннікова... пляшкою «Гетьмана»
13:48 - Рукопашний бій для педагогів
20:30 - Сало і слово
20:24 - «Маестро» повернувся…
20:16 - Літо коротке…
10:47 - Стіхи і пєсні єсть – моста немає
09:45 - Радістка Кєт із Варшави
09:38 - Жив собі художник...
20:12 - Листи в редакцію…
18:59 - Ванга. Спецпроект КДБ чи пророк?
18:43 - Рекламний антипод Сковороди
09:21 - Інтрига, тайна і ігра





Мистецька Хвиля












РЕКЛАМА