вологість:

тиск:

вітер:

Головна » Статті » Маски, ноти і слова

Мій Василь ЯРЕМЕНКО
У кожної людини бувають ЗНАКИ, що докорінно визначають її долю. З Василем Васильовичем таких було чимало. Тут принагідно – бодай декілька (долучуся до багатого поважного товариства – у кожного, кого вчив Василь Яременко, їх, сподіваюсь, так само, набереться – і своїм вітальним спогадом). Отож, по суті. …Липень 1982 року. Вступаю на факультет журналістики Шевченкового університету. Творчий конкурс. Анкета на 77 питань… Співбесіда… Перший іспит, історія, – «відмінно». Наступний – українська мова і література. Приймають: Василь Васильович (література) і пані (не пам’ятаю вже прізвища) екзаменувала мову. Іван Франко, «З вершин і низин».

Далі… Сиплю підметами-присудками… Засипаю префіксами-суфіксами.
-- Василю Васильовичу, таке і так хлопець розказує, – захоплено екзаменаторка до В.В.Яременка. – Діти після школи цього не знають!
-- Добре, – одказав на те він, вивівши навпроти мого прізвища те саме «добре».
Я став… десь… – посеред того вступного іспиту – «обурюватись». Усе ж, мовляв, розказав…
-- Олександре Петровичу, Довженкове ж ім’я маєш… Ти вже студент (тоді була вступна дев’ятибальна система, у кого був високий атестат). Комусь, може, треба буде «п’ять» поставити… Не ти ж один. Бери коньяк. Іди. Святкуй, – привітав Василь Васильович.

Я, пам’ятається, взяв «Грузинський». З Віктором Качулою і Василем Чепурним (в одній кімнаті жили) відсвяткували моє студентство. За два іспити по тому стали студентами й мої друзі…

…Червень 1983-го. Літня сесія. Переходимо на другий курс. 19-20 червня складаємо «историю русской журналистики». Останіій іспит – історія журналістики української, Василя Васильовича, 25 червня. У мене путівка: Саки, санаторій «Полтава», з 21 червня, «горить». Знаходжу Раїсу Дмитрівну Слободянюк, доцент, ще «ту» пресу нам викладала. Пояснюю ситуацію. «Він дуже людяний, – перейматься РД – Сашо, йдіть». Заходимо в сусідню з 32-ю авдиторію.
-- Ну, Олександре Петровичу, як і на скільки знаєш?, – розклав Вась-Вась білети.
Десь-якось ніяковію, знітився.
-- Що там у вас, у Лубнах?
-- На стіні універсального магазину (тоді ще вулиця Луначарського була) мають відкрити меморіяльну дошку: «Тут містилася редакція першої в російській імперії газети українською мовою «Хлібороб», 1905-1907рр.» – бадьоро відкриваю я таємниці.

Часи непрості були, 1983-го: прєдсєдатєль КҐБ Юрій Андропов (Урія Файнштейн) був нагорі, в партійних «гєнсєках». Василь Васильович відкрив заліковку: п’ять екзаменів у мене було «відмінно», Віталій Андрійович, Довгич по «…русской журналистике» поставив «хорошо».
-- Ну, Віталій.., -- посміхнувя В.Яременко. Вивів своє «відмінно». -- Їдь, підлікуйся, – потиснув руку.

… На четвертому курсі, за «антисовєтчину», мене хотіли і мали намір вигнати-викинути з університету. Д-р Алла Петрівна Коваль, завідувач нашої кафедри стилістики, Анатолій Григорович Погрібний (царство їм небесне) і Василь Васильович перед «службами» заступили: зостався в університеті.

З 89-го року мав за честь бути разом з Василем Васильовичем в управі Товариства української мови (потому «Просвіта») ім.Тараса Шевченка. І з легкої його руки і того ж таки Анатолія Григоровича став головним редактором у «Слові», 28 років мені тоді було. Золоті були часи!!! І чимало ми таки тоді зробили!!!

… За якийсь час (ми вже тоді юридично розлучилися з Мовчановим відомством) доля звела близько, знову. Професор Василь Яременко був директор Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень МАУП. Знову підставив мені і газеті плечі. Фінансово, з його подачі, ліг чесний ґрунт. Вікторія Стах (дай їй Бог ЗДОРОВ’Я) допомогла паспортом (я натоді щойно поновлював документи) І ДІЛО пішло!!! «Куди серце лежить – туди й око глядить». І ще зо п’ять добротних матеріялів Василя Яременка. Тоді саме розписався Макс. Стріха, по всіх-усюдах, витягнувши давню статтю в «Слові» ч.4, 1992 року, Анатоля Щербатюка «Дух крові». Василь Васильович і тут не подарував ( Саша… Принеси мені цей «Дух…», – попросив. Я приніс. Тут у мене, в Печерській прокуратурі, були справи: виклики-допити-пояснення)...

«Український фізик і літератор» п.Стріха бреше: «... газета «Слово» надрукувала статтю А. Щербатюка «Дух крові», в якій пропонувалося зашморгнути чи то «московські шиї жидівськими кишками», чи то — «жидівські шиї кишками московськими». Нічого подібного в статті нема. Головне — переконливо збрехати, взявши в лапки власну вигадку, — і читачі повірять в антисемітизм А.Щербатюка. Вражаюча підлість, цинічна брехня, брудні наклепи, хамство і безпардонність», – значив Василь Яременко.

Відкрили ще й нецензурованого Василя Симоненка. «Задивляюсь у твої зіниці…» Не так було в ПОЕТА: «Україно! П’ю твої зіниці!». Аж моторошно стає. І пробирає. До решти!!! Подав я, на першій шпальті, у шпіґелі.
Ну, а суди, в Шевченківському районі столиці, то окрема тема. На багатьох із них був. «Міф про український антисемітиз» – причина тим судам.

І насамкінець.
Якоїсь весни в Українському домі виставили документи. Про репресії стосовно українського народу. В катах – Лейзер Каґановіч, Мендель Хатаєвич… Там доля вкотре звела з Василем Васильовичем. Проведи мене трохи, до Хрещатика, – попросив – Східці. Слизота. Десь із годину – поки йшли, гововорили. «… Бачиш, у них нині гроші. І немалі. Капітал. І вони згори».

Це так. Потроху.
ВЧИТЕЛЮ! Складаю Вам доземну шану. Ще живому.
Бо багатьох, справжніх, уже нема.

Олександр Сопронюк


Категорія: Маски, ноти і слова | Додав: Редактор (15.05.2017) | Переглядів: 1877 | Рейтинг: 5.0/1
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
22.10.2017 - Пшик і перспективи «маленької жовтневої революції»
22.10.2017 - Митька-браконьєр і Фукуяма – про Росію
21.10.2017 - А вот я бил, рєбята, на Москвє-рєкє…
21.10.2017 - Прейскуранти на політику і алко-поезію
21.10.2017 - Кому довіритися – лікарю чи фелшару?
20.10.2017 - «Суча дочка» із диханням вічності
20.10.2017 - Засідка «по умолчанію»
20.10.2017 - Росія з доторком мертвеччини
20.10.2017 - «Сортирні» роздуми довкола постаменту
19.10.2017 - Писанина з води і віскі
Мирослав Дочинець у Михайла Коцюбинського
Як у Дмитрівці, біля Бахмача, міст будували
Володимир Сапон. У білому плащі та з чубом під «бітлів»…
Пізні діти Прилюка
Вступ до 5-ої симфонії Бетховена в… свинарнику
Книжка із людьми, а не ловко зліпленими масками
Андрій Багмет і його «націоналістичний словник» синонімів
Як ми «рахували» гроші Майкла Дугласа
Ганнуся вже розбризкала олію або Політ над гніздом… Ляща
В спустошений дощ
Мирослав Дочинець у Михайла Коцюбинського
Як у Дмитрівці, біля Бахмача, міст будували
Володимир Сапон. У білому плащі та з чубом під «бітлів»…
Пізні діти Прилюка
Вступ до 5-ої симфонії Бетховена в… свинарнику
Книжка із людьми, а не ловко зліпленими масками
Андрій Багмет і його «націоналістичний словник» синонімів
Як ми «рахували» гроші Майкла Дугласа
Ганнуся вже розбризкала олію або Політ над гніздом… Ляща
В спустошений дощ
09:52 - Пшик і перспективи «маленької жовтневої революції»
08:32 - Митька-браконьєр і Фукуяма – про Росію
21:46 - Прейскуранти на політику і алко-поезію
10:03 - Засідка «по умолчанію»
09:44 - «Сортирні» роздуми довкола постаменту
15:28 - «Облом» русифікатора Калюжного
11:12 - Центробіжність Верецького перевалу
09:01 - У ВРаді – чихуахуа, а на вулиці -- люди
10:39 - Новоявлений «ярославомудрівець» або Повний… «зубець»!
07:51 - Аусвайс…
09:54 - Росія з доторком мертвеччини
08:52 - «Конвертована» ветеринарія Віктора Кульбака
09:42 - Репресивна машина на «Хуторі Тихому»
10:56 - Думай, як ЖЕК!
11:16 - Утримати село «за яйця»
20:15 - Нова «політика» реанімації села
08:42 - «Недірявий» бізнес сім’ї Дирявків
13:14 - Цементний гамбіт
19:44 - Колівешка б замість мера в місто Лева…
12:48 - Господар із Буянки
12:09 - «Суча дочка» із диханням вічності
20:05 - Писанина з води і віскі
09:44 - Приязнь сердець
09:30 - «Бальзам для душі» від Віри Шевченко
13:49 - Дві Наташі на «Білій сцені»
12:28 - Історія з винним підтекстом
19:41 - В нору, в печеру, в дупло…
11:53 - Вінницький смайл-фест
21:28 - «Пасуля з капустов»
20:04 - «Бомба» двох фотохудожників
19:22 - Професіонали і «зірки»
18:53 - Загартований глухонімий
19:59 - Футбольний «театр на подолє»
19:54 - Ще про футбольну бабкініану…
20:31 - Війна жаб і мишей
19:53 - Марадона заробляє самовари
11:19 - «Маладци» Шевченка і Суркіса
10:35 - Наш Тремба найкращий!
11:02 - Чернігівці із кубком Coca-Cola
12:57 - Що таке ФК «Динамо»?
21:59 - А вот я бил, рєбята, на Москвє-рєкє…
09:44 - Кому довіритися – лікарю чи фелшару?
10:56 - Члени спілки і спілка членів
19:24 - Смак осені
08:08 - Назад у минуле, ГДР-івське…
12:54 - Лабіринт прізраков…
21:48 - Вєрка і феррарська піца
19:32 - Змагалися артилерійські батареї
13:29 - За туманами сновидінь
19:12 - Дошки Прилюку нема, а похабєнь висить…





Мистецька Хвиля










РЕКЛАМА