Наверх

вологість:

тиск:

вітер:

Головна » 2017 » Серпень » 10 » Сто літ українського серця
10:09
Сто літ українського серця
Прочитала повідомлення про заклик вшанувати наших спецпризначенців, що загинули рівно три роки тому. Вони поховані на Рівненському кладовищі. Місцевий мешканець, денеерівець, втерся до них у довіру, а потім сказав, що йому треба терміново поїхати у сісіднє містечко, нібито щось сталося з його дружиною… І повернувся він скоро, тільки із групою бойовиків та кількома бронетранспортерами. Наших хлопців було 19 чоловік, важкої техніки вони не мали, бо якраз у цей час виконували зовсім інше завдання. Тож бій був дуже нерівний. Десятеро наших воїнів у ньому полягли.

Відразу ж згадався епізод, описаний Василем Шклярем у романі «Маруся».
Там ідеться про братів та сестру Соколовських, які збройно боролися з російсько-більшовицькою окупацією. Їхній загін захопив село, але один з місцевих червоних активістів слізно попросив відпустити його до хворої матері, мовляв, на ранок повернуся.

І українці повірили, відпустили.
А він повернувся із загоном більшовиків, і двоє братів Соколовських та ще кілька їхніх побратимів загинули.

Сто років між цими випадками.
А українське серце таке ж добре, довірливе і чуйне.
Але ж скільки смертей від того!

Що для Бога важливіше?
А для нас?

Світлана Орел

Категорія: Різне | Переглядів: 618 | Додав: Редактор | Рейтинг: 5.0/1
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мистецька ХвиляМистецька Хвиля












РЕКЛАМА