Наверх

вологість:

тиск:

вітер:

Головна » 2017 » Квітень » 6 » Пустити Дуньку до Європи
20:28
Пустити Дуньку до Європи
Ну, от, нарешті сталося те, ради чого стояв, зокрема, і Євромайдан. Двері в Європу прочинилися достатньою мірою, щоб туди кожен українець зміг пройти, але... Чи наблизило це Україну до Європи, а Європу до України? Коли стояв високий поріг, не кажучи вже про «залізну завісу», це запитання було риторичним. Тепер воно набуває конкретики і стає руба. Над відповіддю на нього має замислитися кожен українець і вся українська спільнота.

Зникає проблема добування віз. Як з погляду ходіння по бюрократичних колах, так і фінансово. Бо віза коштувала певну суму. Часом кругленьку, коли треба було давати ще й хабаря. Цей бар'єр знято. Фінансовий, правда -- частково. Бо поїздка до Європи -- навіть у Польщу, Словаччину чи Румунію -- не кожному українцю по кишені...

Більша ж проблема залишається невирішеною.
Це -- проблема національної самоідентичності!

Можна лише уявити, скільки осіб з українськими паспортами потягнуться в Європу, тягнучи за собою смердючий шлейф «русского міра», а отже -- й неукраїнської культури, неукраїнської мови і ще багато чого неукраїнського.

Без українізації, себто без повернення до власних традицій і звичаїв, громадянам України, особливо -- тим, що зневажили усе українське або «какаяразніца», у Європу краще б не пхатися.

Біда якраз у тому, що саме такі передусім туди й потягнуться. І нестимуть не українську культуру й знання про Україну, розносячи не її славу, як це робили наші славні предки, а суміш «французького з нижньогородським».
Відчинені двері в Європу просто вимагають невідкладної українізації кожного окремо взятого громадянина України й українського суспільства загалом.

Європа має бачити, чути й відчувати справжню Україну.

***
У глибині душі я плекаю надію, щоби помилитися і щоб небавом Європа допомогла українцям прокинутися, пересвідчитися, що в ЄС поляки залишаються поляками, німці -- німцями, французи -- французами, іспанці -- іспанцями, італійці -- італійцями, греки -- греками і навіть болгари -- болгарами, і відтак усвідомити себе не «гряззю Москви», а самодостатньою нацією і народом, без якого, напевно, не було б ні сучасної Європи, ні тієї ж Московії.

І настане час, коли ми пишатимемося кращими своїми досягненнями, відторгнувши гірші.

Володимир Іваненко

Категорія: Політика | Переглядів: 491 | Додав: Редактор | Рейтинг: 0.0/0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
22.10.2017 - Пшик і перспективи «маленької жовтневої революції»
22.10.2017 - Митька-браконьєр і Фукуяма – про Росію
21.10.2017 - А вот я бил, рєбята, на Москвє-рєкє…
21.10.2017 - Прейскуранти на політику і алко-поезію
21.10.2017 - Кому довіритися – лікарю чи фелшару?
20.10.2017 - «Суча дочка» із диханням вічності
20.10.2017 - Засідка «по умолчанію»
20.10.2017 - Росія з доторком мертвеччини
20.10.2017 - «Сортирні» роздуми довкола постаменту
19.10.2017 - Писанина з води і віскі
Мирослав Дочинець у Михайла Коцюбинського
Як у Дмитрівці, біля Бахмача, міст будували
Володимир Сапон. У білому плащі та з чубом під «бітлів»…
Пізні діти Прилюка
Вступ до 5-ої симфонії Бетховена в… свинарнику
Книжка із людьми, а не ловко зліпленими масками
Андрій Багмет і його «націоналістичний словник» синонімів
Як ми «рахували» гроші Майкла Дугласа
Ганнуся вже розбризкала олію або Політ над гніздом… Ляща
В спустошений дощ
Мистецька ХвиляМистецька Хвиля










РЕКЛАМА