Наверх

вологість:

тиск:

вітер:

Головна » 2017 » Вересень » 20 » Книжка із людьми, а не ловко зліпленими масками
21:08
Книжка із людьми, а не ловко зліпленими масками
Тут лише декотрі фотомиттєвості лекції-презентації в добірному товаристві студентів-журналістів Грінченкового університету і шанованих гостей. Дякуємо нашому колезі-побратимові «грінченкоінформівцеві» Андрієві МИХАЙЛИКУ за ці чудові світлини.
Сам факт народження книжки (не у вимученому опасистому рукописі, а у празниковому вигляді класичного витвору поліграфічного мистецтва), попри видиме благополуччя на полицях рідкісних книгарень, -- це нині свято з мокрими од щастя очима.


А тим паче -- книжки не парнаського небожителя чи пегаського ковбоя, а багаторічного чорнороба, трудяги-журналіста. І це свято завітало в «Грінченко-інформ»: наш шанований колега, відповідальний секретар інтернет-видання Леонід Ісаченко преобразився новою книжкою.

Та ще й якою!
«Смак води і віскі» -- це таки золотий укіс. Злотоколосий. Добірний -- не вимолотиш одним гепом ціпа. Тут треба читати, а не почитувати. Приємно, що багато з того, що ввійшло до збірки, народжувалося і як публікації «Грінченко-інформу». А заживши під одним книжковим дахом, ці вельми філігранні журналістські штуки враз осяялися новими глибинами. Читаєш - наче живою водою причащаєшся.

Для студентів -- це повносила Хрестоматія журналістики.
У кожній ісаченківській зарисовці, оповідці, бувальщині, репліці, у кожному нарисі, роздумі, відгукові, звітові, у кожному інтерв'ю -- житейська тема. І жива Людина. Не конче видатна, знаменита, відома (хоча живуть у цій збірці і такі, ще й справжні Знаменитості). Але навіть якщо це «маленький» чи, прости Господи, середньостатистичний українець, навіть якщо він не на видноті, на белебені «суспільно-корисного» життя, на узбіччі громадянської активності, з лихом ляга, а бідою вкривається, -- він живий, у повновиді свого внутрішнього світу: радіє, мріє, прагне, розмірковує, він має свою честь, свою гідність, може, навіть, чеснішу і гіднішу од святих та божих наших отаманів.

Бо він такий як є, а не ловко зліплена візажна маска.
Треба мати велетенське серце, налите правдивим добром, треба «і вродитися і вдатися», щоб розкрити і шанобливо, без тіні снобізму прочитати душевні тайнописи найменшого брата.

Університетами цієї майстерності Леонід Ісаченко і ділився найперше з журналятами-грінченківцями. Перші читачі його нової книжки -- звісно ж, колеги. Відомі журналісти і письменники Андрій Мельничук, Микола Гриценко, Володимир Земляний, Григорій Южда, Андрій Михайлик.

І один із героїв цієї книжки -- неповторний Сергій Файфура. Митець-Свято. Творець, Театр особливих пісень. Надзвичайно близьких до журналістики, до її рідкісного нині жанру памфлету.

Це був майстер-клас животворного ЖУРНАЛІСТСЬКОГО СПІЛКУВАННЯ.
Секрети якого можна збагнути тільки наживу.

Валерій Ясиновський

Категорія: Ексклюзив | Переглядів: 529 | Додав: Редактор | Рейтинг: 5.0/2
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мирослав Дочинець у Михайла Коцюбинського
Як у Дмитрівці, біля Бахмача, міст будували
Володимир Сапон. У білому плащі та з чубом під «бітлів»…
Пізні діти Прилюка
Вступ до 5-ої симфонії Бетховена в… свинарнику
Книжка із людьми, а не ловко зліпленими масками
Андрій Багмет і його «націоналістичний словник» синонімів
Як ми «рахували» гроші Майкла Дугласа
Ганнуся вже розбризкала олію або Політ над гніздом… Ляща
В спустошений дощ
Мистецька ХвиляМистецька Хвиля










РЕКЛАМА