Наверх

вологість:

тиск:

вітер:

Головна » 2017 » Вересень » 11 » Хто поцупив другий том?
13:45
Хто поцупив другий том?
Ну, це як війна Білої і Червоної троянди – може тягнутися до безмежності. Якось склалося, що я завжди був схильним до авантури. Так і засвідчив у своїх спогадах Валерій Шевчук про мене: відомий авантюрист. Правда, з доволі дивного приводу.
Колись, ще в 90-тих роках В. Шевчук уклав два томи «Української готичної прози». В першому томі були оповідання ХІХ сторіччя і початку ХХ, а в другому – сучасна готична проза: оповідання В. Шевчука, В. Дрозда, мої та ще кількох молодих авторів, яких я й підкинув йому. Видавництво «Фоліо» видрукувало тільки сигнальний примірник, себто в одному екземплярі, бо на той час українське книговидання перебувало в глухому куті.


Отже цей двотомник був презентований лише на виставках. І ось на якійсь виставці другий том хтось цупить. Років десять тому питає мене В. Шевчук: «А це не ви часом узяли той том?» Я здивувався: «Якби я узяв, то перший, де поміщені стародруки, з якими мудохатися значно важче -- сканувати, редагувати. А на дідька мені другий з усіма текстами, які в мене є? І крім того у своїх антологіях я не публікував сучасних авторів. Тобто в жодній моїй готичній антології нема авторів, які писали по війні, за винятком діаспорних».

Здавалося б, усе пояснив.
Письменник погодився з моїми аргументами, що, коли й красти, то перший том. При цій розмові я подарував йому перше видання своєї антології.

Однак розкриваю свіжі спогади В. Шевчука і довідуюся, що то таки я вкрав другий том. Бо хто ж іще? Логіки тут нема. Творами авторів, які увійшли до другого Шевчукового тому, я так ніколи й не скористався.

Але цим шпильки письменника, про якого я завжди твердив, що він єдиний поки-що заслужив Нобелівську премію, не обмежилися. Далі він пише, що я на жаль, скотився на порнографію. Але це вже з серії «нє чітал, но асуждаю». І тут дискутувати нема про що. От тільки дивним чином мої «порнографічні» романи («Танґо смерті» й «Аптекар») чомусь уже двічі потрапляли в короткі списки премії імені Вал. Шевчука. Журі, видно, якесь теж збочене.

На щастя, письменник пильним оком стежить, аби не приведи Боже порнограф часом не переміг і в останню хвилину додає свій вагомий голос, рятуючи ситуацію.
Інколи нав’язливі думки важко викурити з голови.

Юрій Винничук

Категорія: Культура | Переглядів: 595 | Додав: Редактор | Рейтинг: 0.0/0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вступ до 5-ої симфонії Бетховена в… свинарнику
Книжка із людьми, а не ловко зліпленими масками
«Над Збручем зірка падала…» (До річниці «Золотого вересня»)
Захована правда про українське село. Її відкриває професор, журналіст, письменник Микола Тимошик
Андрій Багмет і його «націоналістичний словник» синонімів
Надурена Галя і триколінна Маруся з розпряженими кіньми…
Вишиванка війни у фарбах, словах і звуках
Як ми «рахували» гроші Майкла Дугласа
Ганнуся вже розбризкала олію або Політ над гніздом… Ляща
Як я крав кавуни
Мистецька ХвиляМистецька Хвиля










РЕКЛАМА