Наверх

вологість:

тиск:

вітер:

Головна » 2017 » Вересень » 5 » «Ярій, душе моя, ярій…»
13:31
«Ярій, душе моя, ярій…»
Саме цього дня глухого радянського року в мордовсько-російському концтаборі Кучино було знищено геніального українського поета Василя Стуса…

Певен, що причина насправді одна: Нобелівську премію, на яку його висували, дають тільки живим... Тому її отримували Солженіцин, Шолохов, присуджена Пастернаку (хоча двох із них люди з нормальною психікою читати не можуть), але не українець Стус.

І треба, звісно, згадати гидоття Медведчука, який, будучи адвокатом, виступав від КГБ звинувачем.

«Ярій, душе моя, ярій, а не ридай!»...

Василь Чепурний

Категорія: Культура | Переглядів: 964 | Додав: Редактор | Рейтинг: 5.0/2
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вступ до 5-ої симфонії Бетховена в… свинарнику
Книжка із людьми, а не ловко зліпленими масками
«Над Збручем зірка падала…» (До річниці «Золотого вересня»)
Захована правда про українське село. Її відкриває професор, журналіст, письменник Микола Тимошик
Андрій Багмет і його «націоналістичний словник» синонімів
Надурена Галя і триколінна Маруся з розпряженими кіньми…
Вишиванка війни у фарбах, словах і звуках
Як ми «рахували» гроші Майкла Дугласа
Ганнуся вже розбризкала олію або Політ над гніздом… Ляща
Як я крав кавуни
Мистецька ХвиляМистецька Хвиля










РЕКЛАМА