Наверх

вологість:

тиск:

вітер:

Головна » 2017 » Липень » 10 » Якби не тисяча книжок…
11:18
Якби не тисяча книжок…
«Іноді страшенно шкодую, що свого часу прочитав ті 1000 книжок, які не минули просто так для мого его та мозку, – боєць із позивним «Директор» без поспіху розбирає автомат (як у доброму романі, своє місце знає кожна деталь), і так само без поспіху провадить, – якби не та тисяча книжок, не та дисертація, не той диплом, подався би я у воєнкомат, взув берці, одягнув камуфляж, і було би в моєму житті все зрозуміло й просто».

«На тобі й так берці, на голові – каска, в руках – автомат (чи як називається ота машинерія, друже? утьос? а то я все забуваю); ти й так валиш ворога із двох рук, наче Клінт Іствуд. (Чи Клінт стріляв з одної?)» – відгукується інший, позивний «Професор», з темного кутка бліндажа; цей, коли дізнався, що у півфіналі зустрінуться німці з французами, а він це пропустить, бо у нього поважна причина, бо у нього – війна, цілу ніч Верлена і Рільке читав; з пам'яті, в оригіналі.

З боку зєльонки почулися якісь підозрілі звуки. Гуркіт двигуна.
«Директор» припав до бійниці, дав з «утьоса» коротку чергу, потім ще чергу, потім 2 і 2: зі страху листя в зєльонці поскручувалося в грудочки і осипалося додолу, наче зелена алича, а камінь і метал – навпаки – відскочили в еволюції на мільйони років назад, до стану розріджених газів.

«Так то воно так, – каже «Директор», наче нічого не сталося, – але за цих обставин, відслуживши рік, разом з від'їздами-приїздами-полігонами, та маючи чистих бойових виходів, може – 20, може – 30, може – 40-50, я, повернувшись додому, хочу щоб у мої 40 і до скону моя країна носила мене на руках».

«Ну? – допитується «Професор», – а після 1000 книжок?»
«А після 1000 книжок я розумію, що моя немічна країна, моя старенька ненька, сама ледве стоїть на ногах, і не може носити мене, здорового бугая, на руках. Це я повинен носити її на руках. До скону»…

Борис Гуменюк

Категорія: Політика | Переглядів: 1630 | Додав: Редактор | Рейтинг: 1.0/1
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вступ до 5-ої симфонії Бетховена в… свинарнику
Книжка із людьми, а не ловко зліпленими масками
«Над Збручем зірка падала…» (До річниці «Золотого вересня»)
Захована правда про українське село. Її відкриває професор, журналіст, письменник Микола Тимошик
Андрій Багмет і його «націоналістичний словник» синонімів
Надурена Галя і триколінна Маруся з розпряженими кіньми…
Вишиванка війни у фарбах, словах і звуках
Як ми «рахували» гроші Майкла Дугласа
Ганнуся вже розбризкала олію або Політ над гніздом… Ляща
Як я крав кавуни
Мистецька ХвиляМистецька Хвиля










РЕКЛАМА