Наверх

вологість:

тиск:

вітер:

Головна » 2017 » Квітень » 20 » Із лушпиння словес…
10:23
Із лушпиння словес…
Замолоду, будучи невгамовним газетярем, я любив писати нариси про людей. Це була добра школа, як тепер розумію. Спочатку я їх вимогливо й докладно розпитував, а вони стримало відповідали. Потім навчився менше питати, а більше слухати. І більше довідувався. Згодом перестав брати інтерв’ю, просто розмовляв з людиною, як із другом. І тоді зрозумів, що в кожного з нас є таємниця душі.

Це й намагався я відтворити словами на папері.
Вирізнити, вирізьбити людську «самість» з лушпиння словес, поз, ролей. Люди читали, тихо дякували, зберігали газетні вирізки, а один навіть повісив у рамці на стіні в своїй майстерні. «Це написано про мене на виріст», – пояснив, сміючись.

Я теж сміявся з того...
Поки не вичитав дещо в мемуарах Пікассо.

«Я завершую ваш портрет, – казав художник людині, яку малював. – А тепер намагайтеся бути схожим на нього…».
Тобто – на себе.

Мирослав Дочинець, «Зряче перо»

Категорія: Культура | Переглядів: 350 | Додав: Редактор | Рейтинг: 1.0/1
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Мистецька ХвиляМистецька Хвиля












РЕКЛАМА