Наверх

вологість:

тиск:

вітер:

Головна » 2017 » Липень » 6 » День поцілунку
18:59
День поцілунку
Як це прекрасно! І як це скупо!!! Я про те, що люди лише один день собі виділили на таке святкування. Хм...
В мене тако, я переконаний -- ні дня без поцілунку! Адже поцілунків безліч. І всі вони розквітають безкінечною різноманітністю смаків, почуттів, настроїв...
Я навіть тещу можу чмокнути з радости, знаючи, що надовго від неї їду.
Діточок своїх цілуєш, бо то найчистіші поцілунки.
Але поцілунки з коханою, то щось особливе. І взагалі, без поцілунків, ми були би зморщені, як висохлі калабані.


Наприклад поцілунок ранішній, він такий собі, стартовий.
Але конче важливий, бо як можна почати жити цей день, не лоскотнувши своїми губами її оксамитову щічку! А краще ніжку! Можна і спинку, але там площа велика, а тобі -- на роботу.

Поцілунки денні, звісно розширюють палітру твоїх Ідіотських фантазій. Бо, що не кажи, а спокусливих панянок ніхто ж не відміняв. (О, Боже, як добре, що ніхто не відміняв!). І твої очі, вже не очі, а супер-класний сканер. І ти ними скануєш ту половину людства, що нещадно знущається над тобою, одягаючи на себе спіднички, з розрізами аж -- до, декольтованих блюзочок, з яких ледь-ледь не вивалюється та магнетична жіноча пишнота. (І так шкода, що не вивалюється!)

І твої ноги, вже самі несуть тебе до неї.
Ляпнеш кілька дурноватих слівець... Але, найголовніше, наблизившись до нею впритул, тихо лизнеш ту шийку..., гарячим подихом обдаш її вушко... Вона аж затріпочеться, як ластівка. Щоки в обох рожевіють і морозець по шкірі... І тут ти розумієш, що вже день живеш не дарма!

А далі, далі вечір.
Мчиш до коханої. Там вже ТАКЕ розпочинається!!!!
Отож цілуймось! Цілуймось щиро, багато, соковито!
То є велика людська радість!
Поцілунками і любов’ю людською, ми зможемо навчатись любові ВСЕВИШНЬОЇ!!!

Сергій Файфура

Категорія: Різне | Переглядів: 604 | Додав: Редактор | Рейтинг: 0.0/0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Книжка із людьми, а не ловко зліпленими масками
«Над Збручем зірка падала…» (До річниці «Золотого вересня»)
Захована правда про українське село. Її відкриває професор, журналіст, письменник Микола Тимошик
Андрій Багмет і його «націоналістичний словник» синонімів
Надурена Галя і триколінна Маруся з розпряженими кіньми…
Вишиванка війни у фарбах, словах і звуках
Як ми «рахували» гроші Майкла Дугласа
Ганнуся вже розбризкала олію або Політ над гніздом… Ляща
Як я крав кавуни
Чорнобривці Миколи Сингаївського
Мистецька ХвиляМистецька Хвиля










РЕКЛАМА